Вигнаний, заборонений, але не забутий — абсент після тривалої заборони знову став легальним близько 20 років тому. Але колишню популярність він не повернув: сьогодні ним цікавляться тільки алкогольні ентузіасти, тому вибір на полицях невеликий.
Історія абсенту почалася в кінці 19 століття в Швейцарії, де його використовували в лікувальних цілях. У Франції абсент швидко перетворився в модний богемний напій, а потім заполонив все бари і ресторани.
У закладах навіть був спеціальна «зелена година», присвячена вживанню абсенту. Люди пили абсент масово, і не лише з метою швидко напитися: часто абсент заміняв вино за вечерею.
Виноробів не влаштовувало зниження споживання вина. Вважається, що саме винне лобі продавило заборону абсенту. Кампанія з дискредитації цього напою була потужною: пропаганда пов’язувала не доведені галюциногенні властивості абсенту з вбивствами і розумовими розладами.
Цю кампанію підтримали і прихильники утримання від алкоголю, які звинувачували абсент в поширенні алкоголізму в Європі.
З 1915 по 1932 рік абсент і будь-який міцний алкоголь на основі анісу і туйону був заборонений в Америці і більшій частині Європи. Тоді на ринок вийшов пастіс Поля Рікара, який потім став частиною Pernod Ricard.
Пастіс був менш міцним, ніж абсент, без вмісту полину і був зроблений з іншого виду анісу, але позиціонувався саме як замінник абсенту.
Заборона на абсент діяла майже століття, але повернулася в іншому, полегшеному варіанті: зараз склад абсенту регулює закон.
Кампанія проти абсенту будувалася на твердженні, що туйон (речовина з полину) — галюциногенний. Це правда: в дуже високих дозах туйон може бути токсичним і викликати стан, схожий з епілептичним припадком.
Питання в тому, що отримати з абсенту галюциногенну дозу туйону неможливо: потрібно випити таку кількість, що людина швидше досягне алкогольного отруєння.
Небезпека абсенту була скоріше в його підвищеній міцності — від 45 до 74%, що значно більше за інші міцні напої.
Слово Absinthe французькою означає полин.
Гіркий полин і аніс — два головних інгредієнта абсенту. Також в нього додають фенхель та інші трави.
Сучасний абсент роблять з нейтрального базового спирту, хоча іноді виробники експериментують з різними сировиною: виноград, піско і т.д.
Спирт роблять так само, як і для інших міцних спиртних напоїв: зброджують солодкий сік фруктів або солодку воду з-під соложеного зерна і переганяють кілька разів в перегінних кубах або ректифікаційній колоні.
Фенхель, аніс і полин додають в спирт перед другою перегонкою. Після дистиляції виробник також може додати трави і есенції, щоб надати потрібний колір і аромат. Іноді в дешевий абсент додаються штучні барвники.
Це поклало початок традиції чистого безбарвного абсенту, який називають blanche і bleue.
Класичний спосіб подачі передбачає додавання холодної води три до одного: напій стає не таким міцним, але каламутним.
Каламутність абсенту називають le louche — «помутніння». Цей візуальний ефект перетворює темно-зелений колір французького абсенту в молочний відтінок, а прозорий швейцарський — в рідкий туман.
Французький стиль подачі — зі шматочком цукру, але швейцарці зазвичай пропускають цей крок. Впоперек келиха кладуть спеціальну ложечку з отворами, а на неї — шматочок цукру і проливають через нього воду. Багаті французи замовляли гравірування срібні набори таких спеціальних ложок.
На абсент ціна змінюється в залежності від способу виробництва: вартість заводського абсенту починається з 15-20 доларів, а крафтового абсенту від дрібних виробників коштують в два і більше разів дорожче.
В Україні в спеціалізованих магазинах можна знайти крафтовий абсент вартістю близько 35 доларів, але асортимент дуже маленький. З іншого боку, практично у всіх продуктових мережах країни можна купити абсент Xenta — італійський зелений напій міцністю 70%.
У магазині WineWine діє оптова ціна на абсент при покупці від 6 будь-яких пляшок алкоголю. Це дуже зручно, так як в основному абсент купують для коктейлів, а значить, потрібно кілька пляшок різного алкоголю.
